Народні казки розповідають у переказних формах — ніхто не бачив тих подій. Вони починаються з «⁠Имало едно време…⁠» (Жили-були…), а далі кожна дія — у формі на -л: «⁠Петър продал гърнето⁠», «⁠чорбаджията се ядосал⁠».

Имало едно време един беден селянин и тримата му синове.

Жив-був собі бідний селянин і три його сини.

Глупавият чорбаджия повярвал на Петър и купил гърнето.

Дурний багатій повірив Петрові й купив горщик.

Переказний спосіб: «⁠кажуть, що купив⁠»

Хитрий Петро і чарівний горщик

Имало едно време в едно село един беден, но много хитър човек — Хитър Петър. В същото село живеел и един богат чорбаджия. Той бил толкова алчен, че никога не давал нищо на бедните. Един ден Петър си готвел боб на огън в полето. Когато видял, че чорбаджията идва, бързо свалил гърнето от огъня и го сложил на земята. Бобът продължавал да ври, а Петър весело го бъркал с лъжица. — Какво е това чудо? — попитал чорбаджията. — Това е вълшебно гърне — отговорил Петър. — Вари само, без огън! Чорбаджията веднага пожелал да купи гърнето. Петър отначало не искал да го продава, но накрая го продал за цяла торба жълтици. Чорбаджията занесъл гърнето вкъщи, сипал вода и боб и седнал да чака. Чакал час, чакал два — нищо. Гърнето си стояло студено. Ядосан, чорбаджията отишъл при Петър: — Ти ме измами! — Не съм — отговорил спокойно Петър. — Сигурно не знаеш как да го ползваш. Така бедният Петър наказал алчния чорбаджия. Поуката е ясна: алчният човек лесно повярва на всяка лъжа.

Жив-був собі в одному селі бідний, але дуже хитрий чоловік — Хитрий Петро. У тому ж селі жив і один багатій-чорбаджія. Він був такий жадібний, що ніколи нічого не давав бідним. Одного дня Петро варив собі квасолю на вогні в полі. Коли він побачив, що йде чорбаджія, то швидко зняв горщик із вогню й поставив його на землю. Квасоля й далі кипіла, а Петро весело помішував її ложкою. — Що це за диво? — запитав чорбаджія. — Це чарівний горщик, — відповів Петро. — Варить сам, без вогню! Чорбаджія одразу захотів купити горщик. Петро спершу не хотів його продавати, але зрештою продав за цілий мішок золотих. Чорбаджія приніс горщик додому, налив води, насипав квасолі й сів чекати. Чекав годину, чекав дві — нічого. Горщик стояв собі холодний. Розлючений, чорбаджія пішов до Петра: — Ти мене обдурив! — Ні, — спокійно відповів Петро. — Мабуть, ти просто не вмієш ним користуватися. Так бідний Петро покарав жадібного чорбаджію. Мораль проста: жадібна людина легко вірить будь-якій брехні.

Приклади

Хитър Петър бил много хитър и никой не можел да го измами.

Хитрий Петро був дуже хитрий, і ніхто не міг його обдурити.

Богатият чорбаджия бил алчен и никога не давал нищо на бедните.

Багатій був жадібний і ніколи нічого не давав бідним.

Царят имал една много красива дъщеря.

У царя була дуже вродлива донька.

Мъдрият старец казал на царя да не бърза.

Мудрий старий сказав цареві не поспішати.

Коя е поуката от тази приказка?

Яка мораль цієї казки?

Когато бяхме малки, баба ни четеше приказки всяка вечер.

Коли ми були малі, бабуся щовечора читала нам казки.

Петър измамил чорбаджията и получил цяла торба жълтици.

Петро обдурив багатія й отримав цілий мішок золотих монет.

Хитър Петър е герой от много български народни приказки.

Хитрий Петро — герой багатьох болгарських народних казок.

Никой не вярвал, че гърне може да вари без огън.

Ніхто не вірив, що горщик може варити без вогню.

Накрая бедните станали богати, а алчният чорбаджия останал без пари.

Зрештою бідні стали багатими, а жадібний багатій лишився без грошей.

Самостійна практика

Складіть невеликий текст на тему «⁠Сторителінг⁠» за власними прикладами. Прочитайте вголос і порівняйте з моделлю.

Я використовував слова з цього розділу.
Я висловив свої думки повними реченнями.
Я порівняв свою відповідь із моделлю та виправив незрозумілі частини.