Сленг і мова молоді

Ако се возиш в софийското метро след училище, ще чуеш съвсем различен български. Учениците си казват „Кво става, брато?“ вместо „Здравей, как си?“. Всичко хубаво е „яко“, „готино“ или „супер“, а всеки добър приятел е „пич“. Ако някой закъснее, отговорът е „Няма стрес!“. Когато нещо е скучно, то е „тъпо“, а когато някой учи цяла нощ за изпит, казват, че „зубри“. А когато много искат да направят нещо, казват: „Имам мерак!“ Някои от тези думи идват от турски, а други — от английски, като „окей“ и „парти“. Жаргонът се променя бързо: думи, които бяха модни преди двадесет години, днес звучат смешно. Но внимавай! Жаргонът е за приятели. Ако кажеш на учителката си „Кво става?“, тя едва ли ще се зарадва. Изрази като „не ми пука“ много хора смятат за груби. С непознати, с по-възрастни и в офиса говори нормално: „Здравейте“, „Чудесно“, „Благодаря“. Най-добрият съвет? Слушай, смей се и опитвай лека-полека. Когато български приятел ти каже „Ти си голям пич!“, значи вече си свой човек.

Якщо ти їдеш софійським метро після уроків, почуєш зовсім іншу болгарську. Школярі кажуть одне одному «⁠Як воно, брате?⁠» замість «⁠Привіт, як справи?⁠». Усе хороше — «⁠круто⁠», «⁠класно⁠» або «⁠супер⁠», а кожен добрий друг — «⁠чувак⁠». Якщо хтось запізнюється, відповідь — «⁠Без стресу!⁠». Коли щось нудне, воно «⁠тупе⁠», а коли хтось усю ніч учиться до іспиту, кажуть, що він «⁠зубрить⁠». А коли дуже хочуть щось зробити, кажуть: «⁠Страшенно хочеться!⁠» Деякі з цих слів прийшли з турецької, а інші — з англійської, як-от «⁠окей⁠» і «⁠паті⁠». Сленг змінюється швидко: слова, модні двадцять років тому, сьогодні звучать смішно. Але обережно! Сленг — для друзів. Якщо скажеш учительці «⁠Як воно?⁠», вона навряд чи зрадіє. Вирази на кшталт «⁠мені пофіг⁠» багато хто вважає грубими. З незнайомими, зі старшими та в офісі говори нормально: «⁠Добрий день⁠», «⁠Чудово⁠», «⁠Дякую⁠». Найкраща порада? Слухай, смійся й пробуй потроху. Коли болгарський друг скаже тобі «⁠Ти класний чувак!⁠», значить, ти вже свій.