У жалобній промові говори про людину через один спогад, без перебільшень і без привласнення чужого горя. Під час нагородження пов’яжи визнання з внеском. «⁠Нека запазим минута мълчание⁠» запрошує до спільної дії; після цих слів витримай справжню паузу.

Събрали сме се да отдадем почит на учителката, която отвори това място за всички.

Ми зібралися, щоб віддати шану вчительці, яка відкрила це місце для всіх.

Делото ѝ продължава чрез хората, на които е дала смелост.

Її справа живе в людях, яким вона додала сміливості.

Риторика: позиція, аргумент, зв’язок з аудиторією

Приклади

В знак на признателност връчваме отличието на нейните близки.

На знак подяки ми вручаємо нагороду її родині.

Нека запазим минута мълчание.

Вшануймо пам’ять хвилиною мовчання.

Приемете нашите искрени съболезнования.

Прийміть наші щирі співчуття.

Конкретният спомен казва повече от дългия списък с качества.

Конкретний спогад говорить більше, ніж довгий перелік рис.

Няма да превръщаме възпоменателното слово в отчет за нашите успехи.

Ми не перетворюватимемо поминальну промову на звіт про власні успіхи.

Тя оставяше ключ на всеки, който искаше да репетира.

Кожному, хто хотів порепетирувати, вона залишала ключ.

На откриването на изложбата тонът ще бъде тържествен, но не траурен.

На відкритті виставки тон буде святковим, а не скорботним.

Попитайте близките дали желаят този личен спомен да бъде споделен.

Запитайте близьких, чи хочуть вони, щоб цим особистим спогадом поділилися.

Почати урок