Староболгарські тексти: читання з перекладом

Осъвременен превод на краткия откъс: „Защото словото му беше властно.“ Това е част от изречение, а не целият стих. Старобългарският запис е посочен в източника. Той е кирилска транскрипция на глаголически паметник. Следователно видимите букви в изданието и буквите в ръкописа не бива да се смесват. Преводът е съвременен; той не се представя като възстановен средновековен изговор. Първо разпознай „бѣ“ като стара глаголна форма. После забележи, че съчетанието със значение на власт не е предадено буквално. Преводът използва прилагателно. Така става видима разликата между разчитане, тълкуване и избор на естествен съвременен израз. И в съвременния текст словото е подлог, а не лицето, за което се говори. Местоименната форма от оригинала е предадена с „му“. За да обясниш защо, разгледай връзката ѝ със съществителното, а не търси механична замяна на букви. Ако запазиш всяка стара дума, но промениш само знаците, няма непременно да получиш съвременен превод. Накрая сравни две възможности: „словото му беше властно“ и „говореше с власт“. Второто е по-свободно преразказване: сменя подлога и пренасочва вниманието към говорещия. То може да помогне при обяснение, но не е същото редакторско решение. Отбележиш ли разликата, вече не смесваш превод, осъвременяване и коментар.

Переклад короткого уривка сучасною болгарською: «⁠Бо його слово мало силу⁠». Це частина речення, а не весь вірш. Староболгарський запис наведено в джерелі. Це кирилична транскрипція глаголичної пам’ятки. Отже, літери, видимі у виданні, не слід ототожнювати з літерами рукопису. Переклад сучасний; його не подано як реконструкцію середньовічної вимови. Спершу розпізнай «⁠Бѣ⁠» як стару дієслівну форму. Далі зауваж, що сполуку зі значенням влади передано не буквально: у болгарському перекладі вжито прикметник. Так стає помітною різниця між розчитуванням, тлумаченням і вибором природного сучасного вислову. І в сучасному болгарському тексті підметом є слово, а не особа, про яку йдеться. Займенникову форму оригіналу передано через «⁠му⁠». Щоб пояснити чому, розглянь її зв’язок з іменником, а не шукай механічної заміни літер. Якщо зберегти кожне старе слово й змінити лише знаки, сучасного перекладу можна й не отримати. Насамкінець порівняй «⁠словото му беше властно⁠» й «⁠говореше с власт⁠». Другий варіант — вільніший переказ: він змінює підмет і переносить увагу на мовця. Це може допомогти поясненню, але є іншим редакторським рішенням. Помітивши різницю, ти вже не змішуватимеш переклад, осучаснення й коментар.