Читання тексту закону

Учебен закон за споделените изложбени пространства. Текстът е изцяло измислен и служи за езиково упражнение. Номерата, сроковете и правилата не описват действащо право. При реален казус проверете актуалните правила при съответната институция. Член 1. Този закон урежда предоставянето на временни изложбени площи в обществени сгради. Той не се прилага за постоянни експозиции, както и за пространства, предоставени изцяло за учебни занятия. За целите на закона «организатор» е лицето, което подава искането и поема отговорност за прибирането на експонатите, независимо дали е техен собственик. Член 2. Алинея 1. Пространство се предоставя, при условие че в искането са посочени периодът и отговорното лице и е приложена схема на разположението. Алинея 2. Когато изложбата не включва предмети, а само прожекция, схема не се изисква, освен ако прожекцията предполага поставяне на допълнително оборудване в проходите. Алинея 3. Липсата на схема в случаите по ал. 2 не освобождава организатора от посочване на период и отговорно лице. Член 3. Директорът разглежда исканията по реда на постъпването им. Когато две искания са постъпили в един и същ ден и се отнасят до едно пространство, предимство има изложбата с безплатен вход. Това предимство не се прилага спрямо вече потвърдено искане. Отказът се мотивира с посочване на конкретното заето пространство и периода, за който то не е на разположение. Член 4. За използването се заплащат 3 евро на ден. Ученическите изложби са освободени от плащане, когато са част от учебна програма. Разпоредбата на член 2 се прилага съответно и към тях. Освобождаването от плащане не включва разходи за отпечатване на плакати и не поражда задължение за сградата да осигурява такива. Член 5. Законът влиза в сила на 1 септември. Постъпилите преди тази дата искания се разглеждат по досегашния ред. Вече дадените потвърждения запазват действието си. Промяна на датите след 1 септември се счита за ново искане само относно променения период. Когато четеш подобен текст, първата задача не е да преведеш всяка дума. Начертай границите му. «Временни» ограничава предмета, а изключенията в член 1 оставят две категории извън него. Определението на организатор не се изчерпва със собствеността върху предметите: решаващи са подаването и поетата отговорност. Следователно едно лице може да е организатор, без да притежава нито един експонат. В член 2 съюзът «и» свързва изисквания, които по правило се натрупват. Изключението премахва само схемата и само при описаната прожекция. Вметнатото «освен ако» връща изискването за схема, когато има оборудване в проходите. Не можеш да съкратиш това до «за прожекции не трябват документи». Така би премахнал две запазени изисквания и едно изключение от изключението. Член 3 също съчетава общ ред и ограничено предимство. Безплатният вход не осигурява предимство пред всяка друга изложба: нужни са съвпадение на деня на постъпване, едно и също пространство и липса на предходно потвърждение. Последното изречение изисква конкретни мотиви, а не обща фраза за заетост. Накрая раздели плащането от допускането до пространството. Ученическата изложба може да не плаща, но пак попада под условията на член 2. Съответното приложение запазва относимите изисквания; то не създава безусловно предимство. Член 5 пък разграничава датата на постъпване от датата на промяната. За точен преразказ са важни и двете, както и ограничаващото «само». Представи си ученическа прожекция без допълнително оборудване. Ако тя е част от учебна програма, организаторът не плаща и не прилага схема. Той обаче посочва период и отговорно лице. При добавяне на оборудване в прохода се връща само изискването за схема. Освобождаването от плащане остава, защото условието за него не е променено.

Навчальний закон про спільні виставкові простори. Текст цілком вигаданий і слугує мовною вправою. Номери статей, строки та правила не описують чинне законодавство. У реальному випадку перевірте чинні правила у відповідній установі. Стаття 1. Цей Закон регулює надання тимчасових виставкових майданчиків у громадських будівлях. Він не поширюється на постійні експозиції або приміщення, призначених виключно для освітніх цілей. Для цілей закону «⁠організатор⁠» — це особа, яка подає заявку та бере на себе відповідальність за вивезення експонатів, незалежно від того, чи є вона їх власником. Стаття 2. Абзац 1. Простір надається за умови, що в заяві зазначено період і відповідальну особу та додано схему розміщення. Абзац 2. Якщо виставка не містить предметів, а лише проєкцію, схема не потрібна, якщо проєкція не передбачає розміщення додаткового обладнання в проходах. Абзац 3. Відсутність схеми у випадках, передбачених абз. 2, не звільняє організатора від зазначення періоду та відповідальної особи. Стаття 3. Директор розглядає звернення в порядку надходження. Якщо в один день надходять два запити, які стосуються одного приміщення, пріоритет надається виставці з вільним входом. Ця перевага не поширюється на вже підтверджену заявку. Відмова мотивується із зазначенням конкретної займаної площі та періоду, протягом якого вона недоступна. Стаття 4. За користування сплачується 3 євро на день. Учнівські виставки звільняються від оплати, якщо вони є частиною навчального плану. Положення статті 2 застосовуються до них відповідно. Звільнення від плати не включає вартість друку плакатів і не створює для будівлі зобов’язання надавати їх. Стаття 5. Закон набирає чинності з 1 вересня. Звернення, що надійшли до цієї дати, розглядаються в попередньому порядку. Вже надані підтвердження залишаються дійсними. Зміна дат після 1 вересня вважається новим запитом лише на змінений період. При читанні такого тексту першочерговим завданням є не перекласти кожне слово. Намалюйте його межі. «⁠Тимчасовий⁠» обмежує предмет, а винятки в статті 1 залишають дві категорії поза ним. Визначення організатора не закінчується правом власності на предмети: подання та взята на себе відповідальність є вирішальними. Тому людина може бути організатором, не володіючи жодним експонатом. У статті 2 сполучник «⁠і⁠» з’єднує вимоги, які, як правило, накопичуються. Виняток скасовує лише вимогу щодо схеми й лише для описаної проєкції. Вставлене «⁠крім випадків, коли⁠» відновлює вимогу щодо схеми, коли в проходах є обладнання. Ви не можете зводити це до «⁠для проєкцій документи не потрібні⁠». Таким чином, було б видалено дві вимоги, що залишаються чинними, та один виняток із винятку. Стаття 3 також поєднує загальний порядок і обмежену перевагу. Безкоштовний вхід не надає пріоритету над будь-якою іншою виставкою: мають збігатися день надходження й простір, а попереднього підтвердження не має бути. Останнє речення вимагає конкретних причин, а не загальної фрази про зайнятість. Нарешті розмежуйте оплату й дозвіл користуватися простором. Учнівська виставка може бути звільнена від оплати, але все одно підпадає під положення статті 2. Відповідне застосування зберігає вимоги, що стосуються цього випадку; це не створює безумовної переваги. Стаття 5 відрізняє дату надходження заявки від дати зміни. Для точного переказу важливо і те, і інше, а також обмежувальне «⁠лише⁠». Уяви учнівську проєкцію без додаткового обладнання. Якщо вона є частиною навчальної програми, організатор не платить і не додає схеми. Проте він зазначає період і відповідальну особу. Додавання обладнання в проході відновлює лише вимогу щодо схеми. Звільнення від оплати зберігається, адже його умова не змінилася.